Арво Пярт. Liatoshynskyi capella

Програма концерту:Арво Пярт — «Fratres» / «Брати» (версія для скрипки соло, струнного оркестру та ударних, 1992)Арво Пярт — «Silouan's Song» / «Пісня Силуана» (1991)Арво Пярт — «Salve Regina» / «Радуйся, Царице» (2001)Арво Пярт — «Te Deum» / «Тебе, Бога, хвалимо» (1985, редакція 1992)Виконавці:Liatoshynskyi Capella: Orchestra and ChoirІрина Мясоєд /сопрано/Владислава Павлович /мецо-сопрано/Денис Сагіров /тенор/Олег Дудниченко /скрипка/диригує Назарій ТарасенкоВісім років Арво Пярт майже не публікував нової музики. Після 1968-го він відклав техніки, якими вже добре володів, і взявся вивчати григоріанські хорали, органуми школи Нотр-Дам, ренесансну поліфонію. У 1976-му з цієї роботи вийшла формула: поступенно рухома мелодія у співставленні з голосом, що виконується виключно звуками тризвуків. Пярт назвав її tintinnabuli, від латинських «дзвіночків». Уся музика цього вечора звучить у цій авторській техніці. Програма звучить у ювілейний рік: 11 вересня 2025-го композиторові виповнилося 90, і концерти на його честь тривають в Естонії та світі й у 2026-му. «Fratres» 1977 року показує принцип tintinnabuli наочно. Тема повертається знову і знову, щоразу в іншому регістрі, між проведеннями — короткий звук ударних. Партитура не закріплена за конкретними інструментами: у tintinnabuli матеріал не залежить від тембру, тому версій «Fratres» існують десятки. У версії 1992 року перший голос віддано соло скрипки, і те, що в ансамблевому варіанті звучить як спільна молитва, тут стає одним голосом проти струнного масиву. У «Пісня Силуана» Пярт вивів мелодію і ритм інструментального твору із прозового тексту афонського старця Силуана «Душа моя тужить за Господом», рядок за рядком, із паузами там, де в тексті стоїть крапка. Тож, цю партитуру теоретично можна проспівати. «Salve Regina» тримається на іншому: голоси розростаються від унісону до восьми голосів, форму Пярт порівнював із лійкою — широкий вхід, що поступово звужується. «Te Deum» — найбільший твір програми: три хори, підготовлене фортепіано, струнні й записана фонограма еолової арфи, яка весь час тримає один тон, як ісон у візантійському співі. Амвросіанський гімн IV століття тут звучить аскетично, без притаманної для більшості музичних версій цього тексту урочистості. Концерт Національного будинку музики