РЕКВІЄМ

Найкраща драматична вистава року за версією Театрального інфобуму 2025! Фіналіст всеукраїнського фестивалю-премії ГРА! Режисер-постановник — Євген ЛавренчукАсистент режисера — Олександр РусаловськийДиригенти — Теодор Кухар, Костянтин ЛенчикХормейстер — Костянтин ЛенчикСценограф — Єфим РуахХудожниця з костюмів — Міра МатчинаДраматург — Антон ЛитвиновМузична консультантка — Євгенія ІгнатенкоВиконавці:- Liatoshynskyi Capella: Orchestra & Choir- Актори та акторки Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка:Ірина Дорошенко, Лариса Красовська, Роман Воронін, Ярослав Бондаренко, Роман Божко, Катерина Гданська, Валентина Іваніцька, Владислава Кисіль, Єлизавета Литвин, Дмитро Лук'яненко, Кароліна Мруга, Дарина Степанюк, Анастасія Яковенко. Солісти:- Олеся Люба / сопрано- Оксана Гордик / мецо сопрано- Олександр Пилипчук / тенор- Тарас Бережанський / бас«Реквієм» Вольфґанґа Амадея Моцарта у постановці Євгена Лавренчука — спільний проєкт Національного будинку музики та Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка. Вперше в Україні цей твір звучить у редакції американського музикознавця та композитора Роберта Левіна, який реконструює оригінальну логіку та драматургію Моцартового задуму. На сцені Київського національного академічного театру оперети «Реквієм» постає як візуальна оповідь, що взаємодіє з музикою, де звук, рух, голоси, світло і часопростір стають рівноправними елементами творення образу. Режисер Євген Лавренчук разом із Liatoshynskyi Capella: Orchestra and Choir та диригентом Костянтином Ленчиком переосмислюють Моцартів шедевр як історію маленької, випадкової людини, зануреної в конкретний час і простір. Цей «Реквієм» — не про смерть, а про життя, яке продовжує звучати після останньої ноти. Музика стає тілом образів, а не лише звуком. Оркестр і хор виступають не лише виконавцями, а акторами, що втілюють сенси, конфлікти й внутрішні монологи твору. Глядач не просто споглядає, а входить у простір музики, переживаючи її як перформативне дійство, де стає “свідком і співтворцем” події. Постановка вписується у сучасну європейську тенденцію “постораторіальних” інтерпретацій, у яких сакральна форма меси виходить за межі ритуалу, перетворюючись на акт творчості, людяності та пам’яті. Виконується латиною з українськими субтитрами.