Ріголетто

Дія перша Події відбуваються в Мантуї та її околицях у XVI столітті Сцена перша Розпусний герцог Мантуанський дає бал у своєму палаці. Його ставлення до жінок висловлюється у фривольній арії "Questa o quella, per me pati sono" ("Та чи ця – я не розбираю"). В якийсь момент він ненадовго залишає сцену, аби провести дружину одного зі своїх придворних. Зненацька загальні веселощі й танцювальну музику перериває грізний голос. Це старий граф Монтероне, який прийшов сюди, аби проклясти герцога за знеславлену честь своєї дочки. У цей момент блазень герцога, горбун Ріголетто, виходить вперед і злостиво насміхається над старим. Монтероне зберігає гідність. В той момент, коли герцог наказує взяти графа під варту, Монтероне погрожує герцогу страшною помстою і проклинає Ріголетто. Це було прокляття, послане ображеним батьком, і Ріголетто, сам люблячий батько й глибоко забобонна людина, з жахом відвертається. Сцена друга З тягарем жахливого прокляття Монтероне Ріголетто повертається додому. Біля самого свого будинку він натикається на Спарафучіле, найманого вбивцю. Спарафучіле пропонує придворному блазню свої послуги в будь-який момент, коли в цьому виникне потреба. Поки ця страшна людина віддаляється, буркочучи на дуже низькій ноті своє власне ім’я – «Спарафучіле», – Ріголетто вигукує: "Pari siamo! Io la lingua, egli ha il pugnale" ("З ним ми на рівних: я володію словом, а він кинджалом") і співає монолог – один із шедеврів Верді, – проклинаючи свою зовнішність, свою долю, свій характер. Після цього йде тривалий і дуже гарний дует Ріголетто з дочкою, юною Джильдою ("Figlia!.. Mio padre!.." – "Джільда!.. Мій батьку!"). Після смерті дружини у Ріголетто не залишилось нікого ближчого в світі, ніж донька, і він палко бажає вберегти її від усіх бід. Покидаючи будинок, він наказує служниці Джильди, Джованні, тримати всі двері замкненими. Однак наказ Ріголетто не виконується. Не встиг він піти з свого дому, як герцог Мантуанський, переодягнувшись бідним студентом, (але при цьому кинувши Джованні гаманець, аби підкупити її, щоб вона відкрила йому двері), проникає в сад. І ось він уже палко освідчується Джильді в коханні ("E il sol dell`amina" – "Вір мені, любов – це сонце й троянди"). Коли, стурбований якимось шумом на вулиці, він йде геть, Джильда співає арію "Caro nome che il mio con" ("Серце сповнене радістю"). Галас на вулиці. Це прийшли придворні, які замислили викрасти Джильду, вважаючи що вона коханка Ріголетто. Щоб зробити жарт веселішим, вони покликали самого Ріголетто допомогти їм, пояснюючи, що хочуть викрасти дружину графа Чепрано, який живе неподалік: блазню зав’язують очі і змушують тримати драбину. Тільки після того, як компанія пішла разом з Джильдою, Ріголетто зриває пов’язку з очей. Передчуваючи страшне, він кидається в будинок. Дія завершується в той момент, коли Ріголетто з жахом пригадує батьківське прокляття старого Монтероне. Дія друга Зал у палаці. Герцог схвильований. Перед цим він заходив в будинок Джильди, але не застав її там.