Олександр Горенштейн: живопис між сценою, пам’яттю та уявою

Про виставку

🪁 25 вересня о 15:00 в Одеському літературному музеї відкриється виставка живопису Олександра Горенштейна — художника, сценографа та режисера, чия практика впродовж десятиліть формується на перетині візуального мистецтва і театру.

🎭 Живопис Горенштейна безпосередньо пов’язаний із його сценографічним досвідом. Полотно тут часто функціонує як сцена: архітектура задає просторову драматургію, предмет набуває статусу знака, а людська фігура стає учасником мовчазної дії. Світло, масштаб і дистанція між персонажами формують не лише композицію, а й психологічну напругу зображення.

🜁 У роботах художника впізнавані міські мотиви, будівлі, фігури й побутові об’єкти втрачають свою звичну однозначність. Вони входять у нові асоціативні зв’язки, зміщуються у масштабі та контексті, утворюючи своєрідний театр пам’яті. Тут сюжет не розгортається лінійно — він виникає у паузах, зіткненні деталей, візуальних римах і недомовленості.

🎬 Тому живопис Горенштейна можна сприймати як серію візуальних мізансцен або автономних сценічних ситуацій. Художник не пропонує завершеної оповіді, натомість конструює відкритий образ, у якому реалістична манера поєднується з метафорою, театральною умовністю та сюрреальним зміщенням. Важливими стають алюзія, ремінісценція, повторюваний мотив і «активна» деталь, що запускає власну логіку прочитання.

🕯 Окрема координата цієї практики — пам’ять: особиста, культурна, образна. Минуле присутнє тут не як буквальна реконструкція, а як слід — через архітектуру, фактуру середовища, предмети та особливе відчуття часу. Реальний простір у роботах Горенштейна поступово втрачає побутову визначеність і переходить у простір спогаду, сновидіння та уявної сценічної дії.

🔵 Полотно, використане в афіші виставки, добре демонструє цей принцип. Майже порожній архітектурний простір, поодинокі постаті, дитина, куля, небесне тіло та фрагменти забудови складаються у композицію, що одночасно нагадує декорацію, спогад і сновидіння. Тут немає єдиного центру оповіді: зв’язок між персонажами й предметами глядач вибудовує сам. Саме у цій зоні невизначеності — між повсякденним і фантастичним, меланхолією та іронією, присутністю і зникненням — формується характерна образна мова Горенштейна.

Про художника

🖋 Олександр Горенштейн народився 31 жовтня 1952 року. У 1973 році закінчив Одеське державне художнє училище імені М. Б. Грекова. У 1986 році завершив навчання у Ленінградському державному інституті театру, музики і кіно, де здобув фах художника-сценографа.

Як сценограф він здійснив близько ста театральних постановок, працюючи з драматичним, оперним і пластичним театром у різних країнах. Його професійна практика охоплює широкий спектр класичної та модерної драматургії, опери й музичного театру — від Шекспіра та Доніцетті до Ануя й Іонеско.

🎟 Горенштейн працює також як режисер.